trucksnearme
View posts CHP "Regina"

Відсутність державної політики в умовах інформаційної війни призвела до загрозливих тенденційІнформаційна війна активно супроводжує збройний конфлікт на сході України та анексію Криму. Влада та суспільство виявилися неготовими до цієї війни.
 Про це розповів під час презентації дослідження «Свобода слова в умовах інформаційної війни та збройного конфлікту» в прес-центрі «Главкома»керівник аналітичного напрямку Української Гельсинської спілки з прав людини Олег Мартиненко.

За його словами, ані державні органи, ані громадянське суспільство виявилися неготовими до інформаційної війни, яка активно супроводжує збройний конфлікт на сході України та анексію Криму.«Росія застосовує всі методи інформаційної війни: дезінформування, пропаганду, диверсифікацію громадської думки, маніпулювання, психологічний та психотропний тиск, поширення чуток», - зазначає Мартиненко.

Результатом такої ситуації стала неузгоджена діяльність різних суб’єктів в сфері інформаційної політики.«Прагнення органів влади до перемоги в інформаційній війні призвело до спроб недостатньо обґрунтованого обмеження на свободу слова, зокрема у вигляді позасудового встановлення непропорційно широких санкцій щодо іноземних ЗМІ, а також шляхом встановлення кримінальної відповідальності на поширення або сприяння поширенню суспільно важливої інформації про проведення АТО»,- говорить Мартиненко.

Він зауважує, що відсутність державної політики в умовах інформаційної війни призвела до загрозливих тенденцій.«Медійники створюють образ усього російського населення в якості «запеклого ворога України», недотримання толерантності під час висвітлення перебігу АТО та життя людей, які проживають у тимчасово окупованих територіях України», - зазначив правозахисник.

На його думку, українським ЗМІ бракує узгоджених редакційних практик щодо висвітлення тем, пов’язаних із конфліктом.

«Окремої уваги потребує вдосконалення правового реагування на мову ворожнечі , а саме закріплення максимально повного визначення мови ворожнечі в КК України, деталізацію соціальних груп, які можуть стати об’єктом кримінально-правової охорони від мови ворожнечі, корегування правових рамок діяльності підрозділів, які можуть протидіяти мові ворожнечі в соціальних мережах, розробка та запровадження санкцій з пріоритетом заходів адміністративного впливу на перевагу кримінального переслідування», - резюмував Мартиненко.


https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2018/01/Web_Svoboda_Slova_A5_Ukr3.pdf



 

Україна понад усе!

Олександр

Вже четвертий рік на сході України точиться війна, яку розпочала Росія,
захопивши Крим і почавши справжню воєнну і гібридну агресію проти нашої держави з метою повернути територію України до складу Російської імперії або знесилити її різними методами – війною, енергетикою, руйнуванням економіки, у тому числі і мовними проблемами, успадкованими від минулого.

Днями у мій комп’ютер якимось чином прорвалася російська публіцистика, де Україну називають зневажливо «Незалєжной», де стверджують, що в Україні все погано, що нас чекає розвал на окремі частини, що без Росії Україна просто перестане існувати. Напевне, це і є мрією Росії, бо там «глаголять», що Україна є штучно створеною державою, що української мови, як такої, не існує, що наша мова створена поляками і австріяками, всіляко її паплюжать і насміхаються. Цей російський шовінізм ніколи не мав меж.На сході України він досяг багато.

Чому?

Українських шкіл ще за царів не було, все державне спілкування здійснювалося російською, майже вся наукова діяльність теж велася російською. Всіма можливими методами переселяли українців на території, де можна було роздавати безплатно чужу «земельку» працьовитим хліборобам (в Башкирії і Татарії, Зеленому Клину на Далекому Сході, Північному Кавказі) або знищували українську інтелігенцію в тюрмах та на засланні, або перекуповували українську шляхту посадами при «дворі», перетворюючи її в посміховисько, або в послушних виконавців «царської волі».

Особливо інтенсивно і трагічно процес знищення всього українського відбувався після жовтневої революції у 1917 році. Будівництво потужних електростанцій, нових заводів і фабрик в Україні потребувало робочої сили і її знаходили, переселяючи сотні тисяч заробітчан з Росії та з інших республік Союзу. Ці заробітчани, змішавшись з місцевим населенням, ставали основою російськомовності.Процес зросійщення сильно підсилився після голодомору 1932-1933 років, коли страшною смертю загинули мільйони українців, а на їх землі переселилися, в основному, росіяни.

Після закінчення Другої Світової війни багато офіцерів, особливо з військ НКВД, поселилися на постійне проживання у Києві, в Криму та більшості обласних центрів України. Військові офіцери, відслуживши свою службу, теж дуже часто вибирали собі місце проживання в Україні, не бажаючи повертатися на свою батьківську «Пензенщину»

Вживання російської мови стало обов’язковим під час навчання в ремісничих училищах, технікумах та в вузах.
Я у свої не повні чотирнадцять років у 1950 році став учнем Дрогобицького нафтового технікуму. В моїй групі всі учні були українцями, п’ятеро були за походженням з Полтавської, Хмельницької та Вінницької областей, решта із Західних областей України. Але лише п’ять предметів за чотири роки навчання викладали українською мовою (українська мова, історія СРСР, математика, фізика і геодезія), решту – російською. І ніхто з викладачів не питав нас, знаємо ми російську мову чи ні. Мусили знати, бо нас чекали на роботі «необьятные пространства нашей Родины» і ми повинні були стати «советским» народом.

З 1954 по1959 роки я навчався на гірничо-промисловому (пізніше нафтопромисловому) факультеті Львівського політехнічного інституту. З 25 студентів в групі двоє були білорусами і один росіянин з Кубані. Всі п’ятдесять дисциплін, окрім історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії та геодезії викладали російською мовою. Знову була та ж мотивація. Під час розподілу на роботу – велику частину наших випускників спрямовували на роботу за межами України, а з Росії скеровували на роботу таких самих спеціалістів до Львова чи інших міст Західної України.

Тепер нащадки цих росіян, їхні діти і внуки є корінними жителями України.У сімдесятих роках минулого століття, наприклад, в Івано-Франківську відкрили п’ять потужних заводів, на яких працювало по вісім-десять тисяч робітників. На цих заводах виробляли, в основному, оборонну продукцію і переважна кількість працюючих теж були скеровані з російськомовних регіонів.

У мене зберігся телефонний довідник тих років і я не пошкодував свого часу, щоби перечитати його. Виявилося, що 70 відсотків номерів телефонів були зареєстровані на людей з російськими прізвищами. А тоді домашні телефони могли мати люди з певним суспільним становищем.В сімдесятих роках після трагічної смерті ректора Івано-Франківського інституту нафти і газу Юрія Гагена на посаду ректора скерували аж з Кемерово (Росія) професора Тарасова, який не мав жодого стосунку до нафтової і газової промисловості. Через місяць після його призначення на Вченій раді він оголошує, що всі без винятку дисципліни повинні викладати лише російською мовою. Частина викладачів, які не погодилася з цим, були звільнені з роботи.

Настала незалежність України, але ще довго панувала російська мова у вищій освіті. В часи СРСР у вишах України навчалося багато студентів з Африканських країн, Китаю, В’єтнаму, країн Близького Сходу. Цих майбутніх абітурієнтів готували для навчання на підготовчих курсах у вишах Харкова, Донецька, Києва та в інших містах російською мовою, бо вважалося що навчання українською мовою буде менш якісним.

Навчати їх в Україні українською мовою вважалося недоцільним, підкреслюючи другосортність нашої мови.В радянські часи захист дипломних проектів, кандидатських і докторських дисертацій проводився лише російською мовою. Але це продовжувалося і в часи незалежності України багато років. Перехід на вживання української мови гальмувався при уряді Азарова міністром освіти, науки і спорту Табачником. Формально виші звітували про перехід викладання на українську мову, але на місцях, наприклад, у Криму, здійснювалася зворотня звітність, – щоби виші не переходили на українську мову.

В Кримському національному університеті (ректор Багров) на факультеті української філології майже всі дисципліни викладали російською мовою, а на юридичному факультеті навчання студентів здійснювали за навчальними планами і програмами Московського університету імені Ломоносова.

Хіба про це не знали в Києві?


Ще одним важелем зросійщення нашого народу була і є преса – газети, журнали. Багато років поспіль в газетних кіосках, не лише центру та Сходу і Півдня України, а і в західній частині України переважна кількість преси, особливо журналів, друкується російською мовою.У 2012 році я жив і працював у Криму, але купити хоч якусь газету українською мовою було неможливо. На моє прохання продати газету «День», «Дзеркало тижня» або будь-яку іншу газету українською мовою продавець в кіоску відповідала: «Нет, не было и никогда не будет в Крыму газет на украинском языке». На мої слова, що у Криму проживають 600 тисяч українців вона відповідала: «это не считается».

Чи про це не знали в Києві?

А якщо знали, то чому не реагували?


Приблизно в цей же час у військовому шпиталі по вулиці Мічуріна чув розмову, у якій один з хворих, очевидно офіцер, голосно сказав: «я ненавижу черных, желтых и хохлов». Але ж в Криму і армія формувалася з кримчан, які свідомо чи не свідомо перебували під впливом російської пропаганди.Хіба в уряді України не знали про тандем Російського інституту стратегічних досліджень, яким керував відставний генерал-лейтенант Леонід Решетілов – відвертий українофоб і «православний комуніст», з керівником Центру стратегічних досліджень проблем країн ближнього зарубіжжя Тамарою Гузенковою, які просували тези «ніякої України немає, є лише Малоросія, а українська державність – це блеф».

До руйнування нашої держави безпосередньо причетна Російська православна церква, вплив якої на велику частину громадян України залишається і досі великим.Можна лише поспівчувати великій частині росіян, які справді вважають українців лише частиною «великого русского народа».

Ще більше дивують вчені-філологи, які не можуть не знати, що українська і російська мови є мовами різних народів. Для цього треба лише взяти будь-який російсько-український словник і співставити слова, що починаються з будь-якої букви. Візьмімо для прикладу слова останнього речення. Наприклад, «для – для, цього – этого, лише – только, взяти – взять, будь – любой, російсько – русско, український – украинский, словник – словарь, співставляти – сопоставлять, слова – слова, що – которые, починаються – начинаются, с –з, будь – якої – любой, букви – буквы». У цьому вибраному навмання реченні половина слів мають різне звучання. То для чого українську мову відносити до діалекту російської?

Пісні, колядки, щедрівки, приказки є зовсім різними в українців і росіян. Навіть назви сіл в Україні дивують іноземців своїм розмаїттям у порівнянні з російськими Петровками, Степановками або Михайловками чи Івановками.Ми, українці (і не лише українці), володіємо російською мовою, знаємо історію, мистецтво, поезію і прозу Росії, на відміну від росіян, які мало знають культуру інших народів. Так, за даними перепису у СРСР за 1981 рік 96 відсотків узбеків заявили, що володіють російською мовою і лише 8 відсотків росіян, що народилися в Узбекистані, сказали, що володіють узбецькою мовою. Дещо інше це співвідношення в Україні, бо 100 відсотків українців заявили про знання російської і лише 30 відсотків росіян заявили про знання української мови.

Десять років тому розмовляв з одеситкою, що кілька місяців перед тим приїхала працювати в Польщу, розмовляла вона порівняно добре польською мовою. Коли я запитав її, чи знає вона українську мову, вона здвигнула плечима та здивовано відповіла: «А зачем?».

Нашій мові сотні і сотні років, про що свідчать бодай кубанські народні пісні, а насправді це українські пісні, які збереглися в пам’яті нащадків запорожців, переселених триста років тому царицею Катериною на Кубань.Ці уривки зі сказаного ще раз свідчать, що Україні ще довго доведеться захищати свою землю від ненажерливого нащадка російських царів та Лєніна-Сталіна президента Росії Путіна.

Путін сьогодні нагадує озброєного хулігана, який впевнений, що за всі свої витівки йому нічого не буде. Але таки рано чи пізно час розплати настане. Вся його кліка розсиплеться в порох, але до цього часу він може наробити такого лиха, що виправити його буде дуже важко. Сьогодні Україні треба пережити цю напасть, згуртувавши свій народ і долучивши до нашого захисту світову спільноту.

Роман Яремійчук, 
доктор технічних наук, професор,
дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка 





 

Україна понад усе!

Олександр

Прочитал последние комментарии . А есть кто то нормальный ,пришедший во власть? Хоть кто не будь ? Или "все козлы конченные"!



 

Україна понад усе!

Олександр

А вот как определить - есть успехи по борьбе с коррупцией...?
Розумніше для підгодованих владою "експертів з анти-антикорупції" було б мовчати...
80% украинцев считают борьбу с коррупцией в стране неуспешной,


Виявляється, є чим корупцію заміряти!



Одну з жінок Великого Богдана стратили за корупцію...



 

Україна понад усе!

Олександр

Чотирнадцять перемог 2017 року

Чого вдалося досягти.

1. Україні надано безвізовий режим з ЄС. Це не тільки досягнення всіх політиків, але й особисте досягнення Петра Порошенка, який підняв цю тему ще тоді, коли працював міністром закордонних справ. Це успішна історія для нас, адже, незважаючи на величезні зусилля, Росія програла цю сутичку начисто.

2. Остаточно ратифіковано угоду про асоціацію Україна-ЄС. З цим погодилися всі 28 країн ЄС, включаючи Нідерланди, де спочатку на консультаційному референдумі вирішили угоду не підписувати. Як потім з'ясувалося і тут без Росії не обійшлося, але всі зусилля її агентів впливу виявилися марними.

3. Продовжено економічні санкції проти Росії з боку ЄС та посилено санкції з боку США. 100% виграш України важливий ще й тому, що російська пропаганда з літа 2016 року переконувала світ, що санкції ось-ось скасують. Скасування санкцій не вдалося досягти навіть за допомогою російської військової кампанії в Сирії.

4. Провалилися всі спроби дестабілізувати Україну зсередини. Не вдалися ні весняний, ні осінній "наступи трудящих". Михайло Саакашвілі, стратегічний таран проти влади, незважаючи на весь свій талант руйнування і божевільну енергію, був змушений оголосити перерву в масових акціях на Різдво та Новий рік.

5. Відбувся довгоочікуваний запуск кількох найважливіших реформ: пенсійної та охорони здоров'я. Їх результати країна відчує тільки через кілька років, але рух у правильному напрямі розпочався.

6. Продовжилася судова реформа. Обрали новий Верховний суд з урахуванням побажань суспільства. І нехай не всі зауваження ГРД були враховані, але громадськість вперше була допущена до процесу обрання суддів ВСУ – туди, куди ніколи і ніхто ззовні не допускався. Попереду ж повна реорганізація місцевих судів.

7. Значно активізувалось НАБУ. Хай поки що немає результатів в судах, але звинувачення вперше пред'явили не тільки представникам минулої влади, але й влади чинної. Розслідуються справи проти глави ДФС, нардепів від коаліції і багатьох чиновників. Важливо, що при цьому Президент підтримує незалежність НАБУ.

8. Цілий рік тривало масштабне будівництво доріг і відновлення інфраструктури. Завдяки децентралізації вперше на місцевому рівні розподіляється близько половини бюджету країни. Це зменшило втрати від корупції і різко активізувало місцеву владу, яка отримала ресурс для роботи.

9. Ми побачили чималі успіхи прокуратури в реформуванні – запущена Генеральна інспекція, як внутрішній орган контролю. Завдяки ГПУ через спецконфіскацію повернуто десятки мільярдів гривень, раніше вкрадених для Януковича. Вперше у судах масово засуджуються теперішні хабарники і корупціонери (понад півтори тисячі).

10. Україна визнала права релігійної меншини, яка тм не менш становить кілька мільйонів українців, на святкування Різдва Христового за Григоріанським календарем. Це тим більш важливо, що і сам Ісус був спочатку у меншості, хоча вже через 400 років його вчення захопило всю Римську імперію.

11. Відбулася блискуча перемога "Нафтогазу України" над "Газпромом" у Стокгольмському суді. Економічний ефект склав понад 50 млрд. доларів США. Кабальні умови газового договору Тимошенко-Путін відтепер у минулому.

12. Президент досяг рішення США про надання Україні летального озброєння. Перед тим – такого ж рішення Канади.

13. Сформувалася тенденція (поки ще обережного) економічного зростання. Очікується, що зріст ВВП в 2017 році становитиме 2%, а в 2018 році за прогнозом МВФ прискориться до 3.2%. Потроху відновлюється довіра споживачів та інвесторів та поступовим відновленням фінансового сектора".

14. Під кінець року було звільнено 73 заручників – найбільше одноразове звільнення в історії війни на Донбасі. Обмін відбувся на підставі Мінських домовленостей підписаних Президентом. Реальної домовленості досягнуто Іриною Геращенко і Петром Порошенком за посередництва іноземних партнерів України.
http://hronika.info/mnenia/285528-chotirnadcyat-peremog-2017-roku.html



 

Україна понад усе!

Олександр




Щоб пам'ятали... Майдан не завершився!



 

Україна понад усе!

Олександр

"Javelin передадуть до частин ЗСУ, розташованих подалі від фронту"...
http://day.kyiv.ua/uk/news/050118-javelin-peredadut-do-chastyn-zsu-roztashovanyh-podali-vid-frontu-zmi


Все що треба знати про нашу перемогу!



 

Україна понад усе!

Олександр



 

Україна понад усе!

Олександр

... - пишет Аброськин.
 "А вчерась мне была выволочка. Хозяин выволок меня за волосья на двор и отчесал шпандырем за то, что я качал ихнего ребятенка в люльке и по нечаянности заснул. А на неделе хозяйка велела мне почистить селедку, а я начал с хвоста, а она взяла селедку и ейной мордой начала меня в харю тыкать. Подмастерья надо мной насмехаются, посылают в кабак за водкой и велят красть у хозяев огурцы, а хозяин бьет чем попадя. А еды нету никакой. Утром дают хлеба, в обед каши и к вечеру тоже хлеба, а чтоб чаю или щей, то хозяева сами трескают. А спать мне велят в сенях, а когда ребятенок ихний плачет, я вовсе не сплю, а качаю люльку. Милый дедушка, сделай божецкую милость, возьми меня отсюда домой, на деревню, нету никакой моей возможности... Кланяюсь тебе в ножки и буду вечно бога молить, увези меня отсюда, а то помру..."



 

Україна понад усе!

Олександр




Всім здоров'я, щастя і любові!!!


Слава Україні!!!



 

Україна понад усе!

Олександр




100-річний ювілей однієї з найогидніших інституцій комуністичного режиму
‒ Надзвичайної комісії, що в майбутньому перетворилася на КДБ,
‒ продемонстрував, як далеко в минуле повернулася сучасна Росія.


Директор ФСБ Олександр Бортников дав святкове інтерв'ю головному редактору офіційної «Российской газеты». І під час цієї бесіди виявилося, що голова ФСБ не просто хоче, щоб його відомство ототожнювалося з «радянським гестапо», а й фактично відмовляється від оцінок його діяльності, які були дані ще за радянських часів.Це не перебільшення.

Ще на ХХ і ХХII партійних з'їздах були дані оцінки сталінським репресіям ‒ їх безпідставності, фальсифікації звинувачень, часто настільки жахливих, що навіть сучасники убитих розуміли їхню брехливість. Звинувачувати верхівку більшовицької партії та радянського військового командування в роботі на всі розвідки світу відразу могли тільки параноїки, до того ж, за схожими звинуваченнями без справжнього суду й слідства були розстріляні мільйони людей.

Але у Бортникова ‒ своя версія подій. «Хоча у багатьох цей період асоціюється з масовою фабрикацією звинувачень, архівні матеріали свідчать про наявність об'єктивної сторони в значній частині кримінальних справ, зокрема тих, що лягли в основу відомих відкритих процесів. Плани прихильників Л. Троцького з усунення або навіть ліквідації Й. Сталіна та його соратників у керівництві ВКП (б) ‒ аж ніяк не вигадка, так само як і зв'язки змовників з іноспецслужбами. Окрім того, велика кількість фігурантів тих справ ‒ це представники партноменклатури й керівництва правоохоронних органів, які загрузли в корупції, які чинили свавілля й самосуд», ‒ говорить він.

Так чекісти 30-х років минулого століття стають не тільки борцями зі шпигунством, а й ‒ модне заняття в наш час ‒ справжніми антикорупціонерами, які відновлюють «соціалістичну законність» не гірше за Путіна з Бортниковим. Але, як людина об'єктивна, директор ФСБ «перегинів» і порушень не приховує. Важливим є те, кого він вважає борцем зі зловживаннями: «Призначений на посаду наркома внутрішніх справ Л. Берія відновив ГУГБ НКВД і провів кадрові «чистки», вигнавши кар'єристів попередніх скликань. Підвищилися вимоги до якості слідчої роботи, що сприяло кратному скороченню вироків до вищої міри покарання».

Влада в Росії належить не Путіну, а ювілярам-чекістам

Саме так.

Пряма цитата.


Лаврентій Берія.
Одна з найбільш зловісних фігур в оточенні Сталіна, організатор і учасник масових репресій, перед якими тьмяніють навіть злочину Дзержинського та Єжова ‒ адже саме Берія був керівником операцій з депортації народів СРСР, зокрема й кримських татар. Повоєнні операції з виселення людей з рідних місць за національною ознакою, «остаточне вирішення» кримськотатарського, чеченського, інгушського, калмицького та інших «питань», ставлять Берію ‒ поряд зі Сталіним, звичайно ‒ в один ряд з найстрашнішими катами ХХ століття, такими, як Гіммлер або Ейхман.

Але для Бортникова Берія ‒ той, хто сприяв відновленню законності. І, перш за все, тому, що цей страшний чоловік відновив вже ліквідовану держбезпеку, дав чекістам можливість знову розправити над країною свої чорні крила, вже не конкуруючи з іншими «сталінськими соколами».

Це і є повернення в 1937 рік.


Погляд на історію голови ФСБ дозволяє зрозуміти, чому сучасна Росія діє так, ніби перебуває в далекому минулому.

Для чекістів саме це минуле ‒ приклад для наслідування, не випадково в інтерв'ю Бортникова навіть Путіну приділяється куди менше місця, ніж творцям репресивної системи радянських часів ‒ Сталіну, Берії, Андропову.

Якщо уважно почитати цей текст, розумієш, що підполковник ФСБ Путін ‒ лише інструмент для чекістського реваншу, відмичка, за допомогою якої генерали КДБ відкрили двері в Кремль.

І це ще раз переконує: влада в Росії належить не Путіну, а ювілярам-чекістам.

Й Україна воює не з Путіним, а з КДБ ‒ причому з тією його частиною,
для якої роки репресій все ще залишаються золотою епохою абсолютної могутності «органів».



 

Україна понад усе!

Олександр



 

Україна понад усе!

Олександр

Всем привет !!!
Слава Україні!!!

І як воно в Москві?



 

Україна понад усе!

Олександр



 

Україна понад усе!

Олександр



 

Україна понад усе!

Олександр

У Криму запропонували дати Керченській мосту нову назву

варіанти яскраво характеризують сучасну Росію - "Міст повальної бідності", "Міст на крові", "Окупаційний", "Загублені береги", "Рука Кремля".

https://gazeta.ua/articles/krym/_ruka-kremlya-v-merezhi-proponuyut-yak-nazvati-mist-do-okupovanogo-krimu/804813



 

Україна понад усе!

Олександр