Президентові України
Януковичу В.Ф.
Адміністрація Президента України, вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
Прем’єр-Міністрові України
Азарову М.Я.
Кабінет Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008
Голові Верховної Ради України
Литвину В.М.
Верховна Рада України, вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008
Lytvyn.Volodymyr@rada.gov.ua
Уповноваженій Верховної Ради з прав людини
Карпачовій Н.І.
вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008
omb@ombudsman.gov.ua
Міністрові юстиції України
Лавриновичу О.В.
Міністерство юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001
themis@minjust.gov.ua
Віце-прем’єр-міністрові України
Тігіпку С.Л.
Кабінет Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008
Голові Держкомпідприємництва
Бродському М.Ю.
Держкомпідприємництво, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011
mail@dkrp.gov.ua
Всесвітній українській координаційній раді
Народний комітет захисту України, вул. Антоновича (Горького), 3Б, м. Київ, 01004
media@nkzu.org
Фізичної особи-підприємця (експедитора)
_______________________________
Адреса:_______________________________
З В Е Р Н Е Н Н Я
З великим обуренням на дії податкових органів звертається до Вас фізична особа – підприємець ______________________________________________, що обрав (ла) спрощену систему оподаткування по виду економічної діяльності «Організація перевезення вантажів», який містить в собі надання послуг по транспортному експедируванню (далі – експедитор). Саме даний вид діяльності зазначено в моїх свідоцтвах про сплату єдиного податку.
Експедирування вантажів – дуже необхідний допоміжний вид діяльності при перевезенні вантажів для вантажовласників (в т.ч. виробників), що дозволяє зекономити час на пошук оптимального перевізника, який здійснить якісно та вчасно перевезення вантажу по мінімальній ціні за рахунок того, що експедитор підбере перевізнику зворотнє завантаження. Таким чином, це дозволяє вантажовласнику мінімізувати собівартість своєї продукції, а при експорті – бути більш конкурентоспроможним серед інших експортерів аналогічної продукції, а перевізнику зменшити власні витрати за рахунок відсутності порожнього пробігу.
Вартість допоміжного виду діяльності, через його низьку фондомісткість, можна зменшити лише через користування послугами СПД, які застосовують спрощену систему оподаткування. Враховуючи високу вартість пального та високу ціну технічного обслуговування вантажних автомобілів та значні відстані, на які доставляються вантажі, вартість одного рейсу може сягати значних розмірів. Винагорода експедитора при цьому може складати менше 1% від вартості перевезення, тому, якщо в допустимий граничний ліміт права знаходження експедитора на спрощеній системі оподаткування враховувати надходження, які призначені для оплати вартості перевезення (транзитні кошти), то такий вид діяльності на спрощеній системі оподаткування може зникнути взагалі.
Справа в тому, що з початку 2010 року багато підприємців-експедиторів потерпають від безпідставних перевірок з боку податкової. Перевірки здійснюються за три останніх роки, у акті результатів яких, перевіряючі невірно роблять висновок, що всі надходження на розрахунковий рахунок експедитора є його виручкою, тобто в обсяг виручки від реалізації наданих експедитором посередницьких послуг зараховують транзитні кошти, на які експедитори не мають права власності, що належать обов’язковому перерахуванню третім особам. Через це переводять експедиторів заднім числом на загальну систему оподаткування, при цьому нараховують величезні податки та штрафні санкції, які вимірюються 6-ти значними цифрами. Наші заперечення, доводи в скаргах з посиланням на нормативно-правові акти, результати позапланових перевірок за ці ж періоди, індивідуальні роз’яснення безпосередньо надані ДПІ експедиторам повністю грубо ігноруються.
Перевіряючими довільно і неправомірно тлумачаться норми чинного законодавства, без врахування приписів ч. 8 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», п. 1.31 та п. 7.9.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, положень розділу 4. Національного класифікатора КВЕД та інших нормативно-правових актів.
Влаштовуючи безпідставні перевірки податкові органи порушують нормальний режим роботи, чим порушують п.2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також при розгляді скарг в податкових органах не мають свого застосування п. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з якого у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Податкова стосовно експедиторів виступає агресором та рекетиром, чим компрометує не лише контролюючий орган як структуру, але і владу вцілому.
Обгрунтування позиції платників єдиного податку - експедиторів.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою системи національних класифікаторів. КВЕД прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. №375, який розроблено на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу. Згідно класифікатора, «перевезення різних вантажів та рефрижераторні перевезення» (крім водного та авіаційного) відносяться до розділу №60 видів економічної діяльності «Діяльність наземного транспорту» до підкласу 60.24.0 «Діяльність автомобільного вантажного транспорту», а розділ КВЕДУ за №63 «Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції» містить в собі підклас №63.40.0 «Організація перевезення вантажів», що включає в себе «Експедицію вантажів».
Отже, послуги по організації перевезення вантажів (експедиційні) не містять в собі послуги в сфері діяльності автомобільного вантажного транспорту (перевезення / транспортування вантажів).
Окремо хочу зауважити, що на перевагу експедиційних послуг перед комісійною торгівлею, в аспекті недоречності ототожнення названих допоміжних видів діяльності із основними, свідчить і те, що згідно КВЕДу, посередництво в торгівлі та сама торгівля (продаж) відносяться до однієї сфери діяльності, тоді як, допоміжні операції транспортних послуг (до яких відноситься організація перевезення вантажів) та діяльність автомобільного вантажного транспорту знаходяться навіть в різних сферах економічної діяльності.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що саме допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», що являється основним нормативно-правовим актом, який регулює економічний вид діяльності «Організація перевезення вантажів», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обовязкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
З умов договорів доручення на надання транспортно-експедиційних послуг, укладених між експедитором-повіреним та замовниками-довірителями, експедитор-повірений від свого імені та за рахунок замовника-довірителя заключає договір-заявку з третьою особою для здійснення перевезення вантажів, саме перевізник несе відповідальність за доставку вантажу, експедитор виступає в якості посередника-комісіонера та не набуває права власності на кошти, призначені для оплати вартості перевезення. Сума комісійної винагороди визначається згідно підписаних документів на перевезення вантажу із замовником-довірителем та перевізником. Таким чином, винагородою експедитора є кошти, які залишилися на його р/р, з перерахованих замовником, після розрахунків з перевізниками.
З вищенаведеного випливає, що:
• послуги згідно свідоцтва платника єдиного податку по виду діяльності «Організація перевезення вантажів» надаються лише посередницькі – експедиційні, що не містять в собі надання транспортних послуг;
• через особливості даного виду діяльності на розрахунковий рахунок експедитора поступають також і транзитні кошти, на які він не має права власності, вони призначені для оплати вартості транспортних послуг (перерахуванню виконавцям послуг транспортування – перевізникам);
• обсягом виручки від реалізації наданих експедиційних послуг, які належать експедитору за правом власності, являється комісійна винагорода експедитора, що залишається на його р/р після розрахунків з виконавцями транспортних послуг.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спрощену систему оподаткування є Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» №727/98, де вказано, що спрощена система запроваджується для фізичних осіб – підприємців, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації послуг вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу послуг. Окремо, в цій же статті, визначена і виручка від продажу основних фондів як «різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу». Ні в цьому законодавчому акті, ні в інших нормативно-правових актах немає згадки про те, що методика визначення виручки може бути різною в залежності від мети використання цього визначення. Отже, зазначеною статтею Указу передбачено виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить субєкту господарювання за правом власності, так як Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату. Таке ж положення міститься і в Законі України "Про податок на додану вартість" (п. 1.4 ст. 1 Закону). В п. 7.9.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” також зазначено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договорів, що не передбачають передачі права власності на таке майно.
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати розяснення щодо застосування положень законів України. Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/206 від 11.04.2001р. у нормах Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності субєктів малого підприємництва» мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить субєкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності.
Аналогічні роз’яснення є у листах Держкомпідприємництва за №2-211/4273 від 01.11.00р., №1-221/6346 від 24.10.01р., №2151 від 05.04.04р., №9375 від 26.10.05р., №2274 від 24.03.06р., №2588 від 04.04.06р., №9749 від 27.12.07р., №8060 від 23.09.08р.
У листі ДПАУ за № 1/2/15-1314 від 03.01.01р., підписаним М. Азаровим, та №14724/7/15-1317 від 07.11.00р. зазначено, що у випадку, якщо субєкт підприємницької діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів і з врахуванням того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними і він не має права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
Отже, в субєкта малого підприємництва, що здійснює свою діяльність на підставі експедиторських договорів, оподаткуванню підлягає виручка, яка належить такому субєкту підприємницької діяльності від реалізації ним своїх послуг експедирування.
Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого комісіонера - платника єдиного податку, оскільки у відповідності з принципами рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, вказаними в ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», до субєктів господарювання (юридичним і фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обовязків по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід.
Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, Указ Президента 727/98 не обмежує розуміння «виручки від реалізації робіт, послуг» окремо для СПД фізичних і юридичних осіб.
Також хочу зауважити, що всупереч вищезгаданого Закону України та Цивільного кодексу, податкові роз’яснення, на які посилається ДПІ та ДПА в своїх рішеннях по скаргах експедиторів, розділяють розуміння суми виручки для нарахування єдиного податку для СПД-ФО та СПД-ЮО, вважаючи, що обсяг виручки для експедитора-ЮО являється об’єктом оподаткування, а для експедитора-ФО – ні.
Слід зазначити, що ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не розділяють визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в залежності від призначення (з метою визначення граничного обсягу виручки або з метою оподаткування, тощо) та в залежності від організаційно-правової форми господарювання (юридичні чи фізичні особи).
В листах-роз’ясненнях ДПАУ №1803/Г/17-0415 від 28.01.08р., №14735/7/17-0417 від 14.07.09р. та №28729/7/15-0117 від 24.12.09р., №1653/6/31-4018 від 19.02.10р. (протилежні, без правової бази та логічного змісту - №24715/7/15-0417 від 28.12.06р. та №4441/6/15-0416 від 08.05.07р., в підтвердження чого є лист №6904/6/15-0416 від 23.06.06р.) та в інших своїх листах, більшість з яких підписана С. Лекарем, висловлюється позиція контролюючого органу, яка заключається в перекручуванні чинного законодавства та дискримінації підприємців-фізичних осіб (стосовно юридичних осіб), що обрали спрощену систему оподаткування по наданню посередницьких послуг (експедиторських, брокерських, агентських та комісійної торгівлі).
Навіть в положенні Проекту податкового кодексу від 16.06.10р. за №6509/П в ст. 3.3 розділу XІV вказано, що за договорами доручення та транспортного експедирування об’єктом оподаткування є сума винагороди повіреного.
У рішеннях ДПІ та ДПА про результати розгляду скарг експедиторів податківці посилаються на ті свої податкові роз’яснення, в яких йде мова про те, що в обсяг своєї виручки експедитор повинен включати суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації, але хочу зазначити, що транзитні кошти, на які експедитор не набуває прав власності, не входять ні до суми позареалізаційних доходів, ні до виручки від іншої реалізації. Роз’яснення складу даних сум можна знайти в листі ДПАУ від 23.06.06р. за №6904/6/15-0416, а також визначення складу сум позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації наведені в «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат СМП-ЮО, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», затвердженим наказом ДПА України від 12.10.99р. №554, де зазначено, що дані надходження отримуються від продажу. Продаж, як зазначалось вище, передбачає передачу прав власності, а експедитор на транспортні послуги та транзитні кошти права власності не набуває. Тому транзитні кошти, що надходять Експедитору на його р/р і призначені для обов’язкового перерахунку Перевізникам не можуть бути віднесеними до суми позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації Експедитора.
Податківці в своїх рішеннях на скарги експедиторів роблять висновки, що сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг організації вантажних перевезень, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), але при цьому, напевно, помилково мають на увазі, що послуги по виду діяльності «Перевезення вантажів» підкласу «Діяльність автомобільного вантажного транспорту» входить до підкласу «Організація перевезення вантажів», бо згідно КВЕДу послуги наведених видів економічної діяльності належать навіть до різних сфер діяльності (розділів класифікатора). Тобто, послуги по організації перевезення вантажів не містять в собі транспортних послуг.
Окремо хочу зазначити, що з 2000 року нормативно-правові акти та вищезгадані листи-роз’яснення, що регулюють діяльність ФО-П (не платника ПДВ) та право його знаходження на спрощеній системі оподаткування не змінювались та не відзивались.
З часу виходу Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування…» по окремих положеннях нормативно-правових актів стосовно комісіонерів, експедиторів, брокерів та агентів різними контролюючими органами було надано безліч протирічних оприлюднених податкових роз’яснень, тому для правильного (з бачення податкової) ведення своєї господарської діяльності та недопущення помилок, деякі підприємці зверталися до ДПІ (в якому обслуговувались) за наданням індивідуальних податкових роз’яснень, в даних індивідуальних роз’ясненнях зазначалось, що в обсяг виручки від наданих експедиторських послуг експедитор не повинен включати транзитні кошти, а лише включати комісійну винагороду, розмір якої визначений умовами договору.
Але при розгляді скарг податкові органи індивідуальні податкові роз’яснення, які приймають сторону експедитора, грубо ігнорують.
ДПС при розгляді скарг керується лише окремими своїми роз’ясненнями, а не нормативно-правовою базою, але варто відмітити, що в пп. «г» пп. 4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказано, що «Податкове розяснення не має сили нормативно-правового акта», однак в цьому ж Законі в пп. «д» пп. 4.4.2 зазначено: «Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення» .
Враховуючи зміст договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», рішення судів за відповідною категорією справ (Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009р. у справі № 2-а-7638/07, Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.09р. у справі №22-а-295/09, Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06,2009р. у справі № 22-а-20690/08, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.05.09р. у справі №К-4875/08, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.09.2009р. у справі № К-17482/08, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.10.2008р. у справі № К-275/07, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.09р. у справі №К-14073/08) слід вважати, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування…» передбачає граничний розмір виручки за товари, роботи, послуги, здійснені самим субєктом підприємництва, тому при встановленні розміру виручки необхідно враховувати лише кошти, які надійшли за роботи, товари послуги, які надані самим платником єдиного податку. У випадку договорів експедирування це лише кошти, надані за відповідні послуги, тому кошти, які отримані від замовника експедиційних послуг і використані для оплати послуг перевізника, не являються виручкою експедитора від реалізації товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши аналогічні справи, які знаходяться в Єдиному реєстрі судових рішень, можна зробити висновок, що до кінця 2009 року судові рішення приймалися (за виключенням поодиноких випадків) на користь платників податку, але після виходу Постанови Верховного суду України від 19.01.10р. за №10/01 з переліком підстав для перереєстрації платника єдиного податку платником податків на загальних підставах внесла плутанину вже і в судові інстанції. Як приклад, можна навести рішення одного судді Вищого Адміністративного суду по чотирьох аналогічних справах: 1- №К-275/07 від 30.10.08р., 2- №К17482/08 від 10.09.09р., 3- №К-23529/07 від 25.03.10р., 4- № К-10011/08 від 25.03.10р., де до кінця 2009 року рішення (по двох перших справах) приймаються на користь платників податку, а в 2010 році (по двох останніх справах) – на користь податкових органів.
Хоча 11.03.10р. по справі №1-1/2010 Конституційний суд України вирішив, що «конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції» та 20.04.10р. Верховний суд України знову переглядає касаційне рішення Вищого Адміністративного суду і видає аналогічну Постанову, що була прийнята 19.01.10р.
Але хочу зауважити, що наведені негативні рішення судів, поки що, стосуються лише комісійної торгівлі товарами.
Намічена тенденція щодо знищення посередників-спрощенців підтверджується також Законом України «Про державний бюджет України на 2010р.», в ст.21 якої передбачено: «Зобов’язати органи державної податкової служби України оскаржувати рішення усіх судових інстанцій, що прийняті не на користь держави, до прийняття остаточного рішення Верховним Судом України».
Ще до прийняття Податкового кодексу, що планується ввести в дію з початку 2011року, зміст проекту (затвердженого на Верховній Раді України 16.06.10р.) якого жорстко обмежує діяльність посередників, вже в 2010 році, почалася гонитва та знищення підприємців-спрощенців, в т.ч. експедиторів.
Хочу зазначити, що на даний час всі нормативно-правові акти, на які я посилаюся в даному зверненні є чинними. Саме їх я дотримуюся при веденні своєї господарської діяльності.
Гірко сприймати той факт, що контролюючий орган нашої держави – податкова, яка замість того, щоб виконувати свої безпосередні завдання, передбачені в статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та дотримуватись чинного законодавства, сама порушує закони та зайняла позицію терору малого підприємництва та його знищення шляхом залякування, неправомірного і безпідставно частого «закидання» підприємця необґрунтованими обширними запитами, перевірками, що відволікають підприємця від його основної роботи, поверхневого ознайомлення з частим перекручуванням інформації, що поступає від підприємця, а також надання платникам податків частих протирічних необґрунтованих роз’яснень, ігнорування контролюючими органами чинного законодавства та своїх же роз’яснень.
Прошу звернути увагу на те, що коли, на даний час чинне законодавство обмежує права контролюючих органів та передбачає відповідальність службових осіб за свої дії, але при цьому відбувається свавілля податкових органів, а, якщо в Податковому кодексі, проект якого передбачає наділення податкових органів необмеженими правами та відсутністю відповідальності службових осіб, ці принципи залишаться, то прийнятий Податковий кодекс виступатиме інструментом:
• знищення суб’єктів підприємницької діяльності та середнього класу, що призведе до збільшення безробіття та зубожіння українського народу, країни;
• подразником народної непокори та масових заворушень.
Враховуючи масові перевірки в 2010 році та незадовільні результати розгляду органами ДПС скарг платників єдиного податку на неправомірні дії ДПІ щодо насильного та безпідставного переводу нас на загальну систему оподаткування випливає висновок, що ДПІ за підтримки ДПА вищих інстанцій, всупереч чинного законодавства, вибрали експедиторів-спрощенців об’єктом для штучного наповнення бюджету, чим ставлять під сумнів компетентність та авторитетність своїх раніше прийнятих рішень та компрометують не лише всю структуру контролюючого органу, але і владу вцілому.
Хочу зауважити, що, при нарахуванні неправомірних шестизначних податків та штрафів, бюджет не зможе наповнюватись, бо нарахування йде за попередні періоди та на неправомірні податки. У більшості експедиторів таких коштів просто немає. Надходження до бюджету за рахунок єдиного податку від таких експедиторів також припиняться, бо податкові органи їм забороняють працювати на спрощеній системі оподаткування, а видатки з державного бюджету збільшаться за рахунок поповнення експедиторами лави безробітних. Від такого державницького підходу в програші лишається також і державний бюджет. За такої ситуації сім’ї експедиторів приречені на злидні та поневіряння. Зменшиться споживча здатність населення, що в свою чергу, задіне і інші сфери господарської діяльності (в т.ч. виробників продукції). Розпочнеться ланцюгова реакція по занепаду всієї економіки країни…
Для підтримки високого іміджу влади та держави при порушенні ДПС ст. 13, 19, 42, 58, 62 Конституції України та недопущенні в подальшому порушення ст. 8, 22, 42, 56, 62 Конституції та керуючись ст. 3, 40, 55 Конституції України, прошу:
1. розглянути моє звернення та сприяти вирішенню проблем експедиторів-єдиноподатників в правовому полі;
2. для запобігання зловживань податковими органами та уникнення знищення платників єдиного податку, що набувають замовний характер, проаналізувати рішення Державних податкових органів в розрізі судових рішень різних рівнів по спірних справах СПД, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування та обрали своїм видом діяльності «Організацію перевезення вантажів»;
3. проаналізувати рішення суддів, та дати їм оцінку, по адміністративних справах судів усіх рівнів по питаннях визначення граничної межі знаходження експедитора (чи прирівняного до нього посередника) на спрощеній системі оподаткування та запустити механізм захисту СПД від дискримінації з боку податкових органів та судочинства;
4. якщо даних доказів виявиться не достатньо для того, щоб визнати, що в обсяг виручки від реалізації послуг по організації перевезення вантажів не входять транзитні кошти, то, як суб’єкта права на конституційне подання прошу Вас клопотати Конституційний суд України дати офіційне тлумачення обсягу виручки від реалізації послуг експедитора по організації перевезення вантажів в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»;
5. для уникнення зловживань контролюючими органами в майбутньому, сприяти внесення в Податковий кодекс:
5.1. обмеження прав податкових органів та введення відповідальності посадових осіб за свої вчинки;
5.2. визначення доходу СПД, що надає послуги, виконує роботи за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентським договором в чотирнадцятому розділі Кодексу.
6. зупинити незаконне знищення підприємців.
З повагою, ФО –П _____________________
__.___.2010р.