Підприємство, діяльність якого полягає в організації міжнародних вантажних перевезень, зареєстровано платником ПДВ. Предметом діяльності є те, що діючи від імені, за дорученням, за плату та за рахунок замовника, підприємство організовує міжнародне перевезення ванатжів за участі третіх осіб – перевізників (платників та неплатників ПДВ).
На свій поточний рахунок підприємство отримує від замовників загальну суму вартості транспортно-експедиційних послуг, та надає акти про виконання робіт та податкові накладні на загальну суму вартості транспортно-експедиційних послуг. При цьому підприємство відображає окремим рядком суму вартості експедиційних послуг та обкладає її ПДВ за ставкою 20% та суму вартості міжнародного перевезення, яка обкладається ПДВ за ставкою 0%, також окремим рядком. При цьому підприємство керується пунктом 195.1.3 Податкового Кодексу України.
Чи правильно вчиняє підприємство, виписуючи податкову накладну на суму вартості міжнародного перевезення та обкладаючи її податком на додану вартість за ставкою 0%?
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Чи необхідно експедитору нараховувати податкові зобов'язання та виписувати податкову накладну замовнику - резиденту на послуги з міжнародних перевезень вантажів, придбаних у перевізника, як платника ПДВ, так і неплатника ПДВ?Відповідь:
Відповідно до пп. "б" п. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Підпунктом "ж" п. 186.3 ст. 183 р. V ПКУ визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 1 липня 2004 року N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 1955).
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Згідно із нормами Закону N 1955 експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, то за отриманою податковою накладною від перевізника експедитор не має права на формування податкового кредиту.
Враховуючи зазначене, об'єктом оподаткування ПДВ при виконанні договору транспортного експедирування є кошти, що надходять експедитору від замовника-резидента за належне виконання договору транспортного експедирування. Оскільки у плату експедитору не включаються витрати, понесені таким експедитором на оплату послуг з міжнародного перевезення вантажів перевізником, який залучений до виконання договору транспортного експедирування, то експедитор не повинен нараховувати податкові зобов'язання на зазначені послуги з перевезення та виписувати податкову накладну замовнику-резиденту.
