Очередной сюрприз для перевозчиков-готовьте деньги!!!!
Новые сообщения
Количество постов 9
Автор
Сообщение


Розділ ІІІ
АВТОМОБІЛЬНИЙ ПЕРЕВІЗНИК

Глава 3.1. Засади діяльності автомобільного перевізника
Стаття 23. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
1. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, внутрішньообласних приміських та міжміських із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, порядок здійснення контролю за виконанням умов договору та відповідальність за не виконання, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані для міських автобусних маршрутів, розмір компенсації втрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пасажирів пільгових категорій та регулювання тарифів, механізм її виплати. У договір можуть бути включені інші умови за згодою сторін. Типову форму договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають договір (видають дозвіл – на перевезення на міжобласних маршрутах) з переможцем конкурсу на термін сім років.
3. Форму дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядок його видачі та анулювання затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
Стаття 24. Основні права та обов’язки суб’єктів інфраструктури автомобільного транспорту
1. Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів та (або) вантажів на договірних умовах, має право:
1) обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
2) відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю пасажирів чи убезпечення вантажів;
3) зазначати в багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі заперечення пасажира щодо такого зазначення;
4) відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
5) відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, упаковання вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
6) одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
2. Автомобільний перевізник, інші суб’єкти інфраструктури автомобільного транспорту, які експлуатують транспортні засоби, зобов’язані забезпечити:
1) виконання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та (або) вантажів, безпеки руху та технічного експлуатування транспортних засобів та їхніх складників;
2) відповідність своєї діяльності вимогам доброї репутації;
3) утримування транспортних засобів відповідно до законодавства;
4) контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів до виїзду на маршрут;
5) проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю в установленому порядку;
6) проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів;
7) своєчасне подання транспортних засобів для посадки пасажирів та відправлення вантажів;
8) проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод, догляду за особами з особливими потребами;
9) умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
10) підтвердження професійної компетентності персоналу;
11) проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту;
12) у транспортних засобах, що надають послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у приміському, міжміському і міжнародному сполученні, мобільні касові апарати для видачі пасажирам квитків-чеків за оплату ними проїзду та електронні термінали для безготівкового розрахунку за проїзд;
13) водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та (або) вантажів, квитками для видачі пасажирам за оплату ними вартості проїзду та квитково-обліковими документами;
14) обов’язкову видачу водіями автобусів квитків чи чеків мобільних касових апаратів за оплату за проїзд пасажирам у автобусі до початку здійснення перевезень на автобусних маршрутах загального користування та ведення звітності про використання, збереження та рух квитків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту;
15) інформування пасажирів про страховика шляхом розміщення інформації на квитках, що видаються пасажиру та візуально в салоні автобуса;
16) перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред'явили необхідні документи;
17) проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу;
18) виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;
19) укладання договору про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та (або) майну пасажира, у відповідності до законодавства, на кожну одиницю транспортного засобу із врахуванням повної пасажировмісності транспортного засобу, визначеної виробником, на термін не менше ніж 12 місяців договору особистого страхування пасажирів (крім регулярних та міських перевезень) від нещасних випадків на транспорті;
20) наявність у водіїв, що управляють транспортними засобами, поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту;
21) збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;
22) компенсацію шкоди, заподіяної з його вини або вини його водіїв, здоров'ю та майну пасажирів чи збитки пасажирам з квитками на певний рейс, у разі відправлення автобуса цього рейсу з автостанції чи зупинки, передбаченої розкладом, раніше часу, запланованого розкладом, або у випадку недотримання водієм автобуса вимог пункту 9 частини другої статті 67 цього закону;
23) відшкодування замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу;
24) відправлення чи прибуття автобусів міжнародних, міжміських та приміських маршрутів, посадку та висадку пасажирів на автостанціях або у місцях, пристосованих для посадки чи висадки пасажирів, узгоджених з відповідними органами місцевого самоврядування, згідно з розкладом руху;
25) збір статистичної інформації у визначені нормативними актами з питань статистичних спостережень терміни та надання її за встановленими формою та змістом уповноваженим органам;
26) надання для контролю, якщо це передбачено законодавством, інформації стосовно режимів праці і відпочинку водіїв транспортних засобів, за допомогою:
- відомості обліку робочого часу та відпочинку водія або індивідуальної контрольної книжки водія, або бланків підтвердження діяльності, або карток та роздруківок цифрового тахографа, або даних в електронній формі;
27) додержання правил охорони праці та пожежної безпеки;
28) функціонування служби безпеки дорожнього руху;
29) розроблення, впровадження, підтримання та удосконалення системи управління охороною праці та безпекою дорожнього руху на автомобільному транспорті;
30) щорічне подання органу ліцензування звіту про виконання вимог щодо фінансового стану, доброї репутації та професійної компетентності;
31) обов’язкове надання інформації про дорожньо-транспортні пригоди, що сталися з його транспортними засобами, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Глава 3.2. Допуск на ринок вантажних та пасажирських перевезень
Стаття 25. Вимоги до автомобільного перевізника
1. Автомобільний перевізник для отримання права допуску на ринок перевезень повинен мати:
1) добру репутацію;
2) відповідний фінансовий стан;
3) необхідну професійну компетентність;
4) хоча б один власний транспортний засіб для виконання комерційних перевезень або право на використання такого транспортного засобу відповідно до законодавства;
5) службові приміщення, у яких зберігається звітність про фінансово-господарську діяльність підприємства, документи стосовно часу роботи та відпочинку водіїв, до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті повинен мати доступ з метою перевірки відповідності умовам.
Стаття 26. Вимоги щодо доброї репутації
1. Умови щодо доброї репутації передбачають, що керівник, менеджер (управитель) з організації перевезень, не були притягнуті до кримінальної відповідальності у сфері:
1) господарської діяльності;
2) трудових відносин;
3) безпеки дорожнього руху;
4) службової діяльності;
5) нелегального переміщення осіб і наркотичних речовин.
2. Умови щодо доброї репутації передбачають, що керівник, менеджер (управитель) з організації перевезень, не були притягнуті до адміністративної відповідальності або за наявності адміністративних правопорушень – сума штрафів, накладених на перевізника, його керівника, менеджера (управителя) з організації перевезень, водіїв не перевищувала межі, встановленої частиною третьою цієї статті, за невиконання вимог:
1) недопущення керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) щодо умов застосування ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, правил перевезення пасажирів та (або) вантажів, зокрема небезпечних;
3) положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів;
4) щодо максимальної ваги та габаритів транспортних засобів;
5) щодо застосування для перевезень транспортних засобів, які відповідно до законодавства мають бути обладнані ременями безпеки, обмежувачами швидкості, контрольними пристроями (тахографами) та вимог законодавства щодо їх використання;
6) щодо обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, технічного стану під час перевірки транспортного засобу на дорозі;
7) щодо обов’язкової наявності на борту транспортного засобу документів, передбачених законодавством.
3. Вимога щодо доброї репутації автомобільного перевізника вважається виконаною, якщо протягом одного календарного року на перевізника, керівника, менеджера (управителя) з організації перевезень, водіїв під час виконання перевезень на транспортному засобі перевізника на території України накладено адміністративно-господарських та адміністративних штрафів, стосовно яких завершено усі передбачені законодавством процедури оскарження, у сумі, що не перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із розрахунку на кожен автомобіль з урахуванням середньорічної кількості автомобілів, що використовував перевізник на законних підставах.
4. Добра репутація вважається відновленою:
1) щодо умов частини першої цієї статті – коли юридичні наслідки кримінального обвинувачення завершені та якщо керівник, менеджер (управитель) з організації перевезень, не були повторно засуджені;
2) щодо умов частини другої цієї статті – автомобільний перевізник оплатив всі накладені на нього штрафи, вжив заходів щодо приведення свої діяльності до вимог законодавства таким чином, що умови частини третьої цієї статті виконуються.
5. Добра репутація автомобільного перевізника стосовно не притягнення до кримінальної відповідальності підтверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань правоохоронної діяльності за запитом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Стаття 27. Вимоги до фінансового стану
1. На підтвердження відповідності фінансового стану щодо здатності виконувати свої господарські зобов’язання протягом фінансового року автомобільний перевізник надає фінансову звітність згідно законодавства за останній звітний рік про наявність основних засобів необтяжених зобов’язаннями, оборотних коштів та фінансових активів на загальну суму щонайменше 1500 неоподаткованих мінімумів у випадку використання одного транспортного засобу та 800 неоподаткованих мінімумів за використання кожного наступного транспортного засобу.
2. На підтвердження здатності виконувати свої фінансові зобов’язання протягом фінансового року підприємство може продемонструвати свій фінансовий стан за допомогою банківської гарантії від одного чи більше банків чи страхування професійної відповідальності у страховій компанії або інших фінансових установах.
Стаття 28. Свідоцтво професійної компетентності
1. Свідоцтво професійної компетентності керівника або менеджера (управителя) з організації перевезень, підтверджується (шляхом письмового іспиту) перевіркою знань таких предметів: комерційне і фінансове управління підприємством, законодавство про автомобільний транспорт, норми, стандарти, технічні регламенти, безпека дорожнього руху, доступу до ринку автомобільних перевезень, елементів соціального, трудового, податкового, цивільного, законодавства.
2. Свідоцтво професійної компетентності видають керівнику без перевірки знань, якщо він має фахову вищу освіту та останні п’ять років працював керівником транспортного підприємства, що мало добру репутацію.
3. Автомобільні перевізники зобов'язані організовувати спеціальне навчання керівників і менеджерів (управителів), діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки – у термін один раз на три роки. Порядок спеціального навчання керівників і менеджерів (управителів), діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
4. Визначення та ведення реєстру навчальних центрів зі спеціального навчання керівників і менеджерів (управителів), діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
Стаття 29. Свідоцтво про допуск до господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом
1. Господарська діяльність з надання послуг з перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом здійснюється на підставі отримання свідоцтва про допуск, яке видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за умови відповідності перевізника вимогам статті 25 цього Закону.
2. Порядок видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) свідоцтва про допуск визначає Кабінет Міністрів України, а форму свідоцтва про допуск встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
3. Свідоцтво про допуск є платним документом дозвільного характеру, що видається резидентам України на необмежений строк на господарську діяльність з надання послуг з перевезень вантажів транспортними засобами повною масою понад 3,5 т таких видів:
1) внутрішніх перевезень вантажів (крім небезпечних);
2) міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних).
4. Свідоцтво про допуск до господарської діяльності з надання послуг з міжнародних перевезень вантажів дає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.
5. Ліцензія на надання послуг з перевезень небезпечних вантажів дає право автомобільному перевізнику надавати послуги з перевезення вантажів без свідоцтва про допуск.
6. Для отримання свідоцтва про допуск суб’єкт господарювання, який має намір провадити господарську діяльність з надання послуг з перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом, звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, з заявою про видачу свідоцтва про допуск, в якій міститься інформація про:
1) суб’єкта господарювання – заявника з реквізитами, визначеними в частині другій статті 12 цього Закону;
2) вид господарської діяльності, зазначений у частині третій цієї статті, на провадження якого заявник має намір одержати свідоцтво про допуск;
3) документи про підтвердження фінансового стану перевізника відповідно до статті 27 цього Закону.
7. Юридичні особи до заяви про видачу свідоцтва про допуск додають відомості за підписом заявника про наявність філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитись заявлена діяльність із зазначенням щодо кожної філії, іншого відокремленого підрозділу виду діяльності, що ним буде провадитись повністю або частково відносно вказаного у заяві.
8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, приймає рішення про видачу свідоцтва про допуск або про відмову в його видачі у строк не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу свідоцтва про допуск та документів, що додаються до заяви.
9. Повідомлення про прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі свідоцтва про допуск надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу свідоцтва про допуск зазначаються порядок та строк внесення плати за його видачу. У рішенні про відмову у видачі свідоцтва про допуск зазначається вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо їх усунення.
10. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про допуск є:
1) подання суб’єктом господарювання неповного пакету документів, необхідних для одержання свідоцтва про допуск;
2) виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;
3) невідповідність перевізника вимогам, встановленим статтею 25 цього Закону.
11. Підставами для переоформлення свідоцтва про допуск є:
1) зміна найменування суб’єкта господарювання – юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця;
2) зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання;
3) зміна відомостей, що містяться у свідоцтві про допуск.
12. Підставами для видачі дубліката свідоцтва про допуск є втрата або пошкодження свідоцтва про допуск.
13. Підставами для анулювання свідоцтва про допуск є:
1) звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання свідоцтва про допуск;
2) припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;
3) засвідчена в установленому порядку копія свідоцтва про смерть фізичної особи-підприємця;
4) встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
5) акт про встановлення факту передачі свідоцтва про допуск чи його копії іншій юридичній або фізичній особі з метою провадження ними господарської діяльності.
14. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, приймає рішення про анулювання свідоцтва про допуск протягом десяти робочих днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про допуск, яке вручається (надсилається рекомендованим листом) заявникові з зазначенням підстав для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.
15. Рішення про анулювання свідоцтва про допуск набирає чинності через 30 днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання свідоцтва про допуск, прийнятих згідно з поданою суб’єктом господарювання заявою про анулювання свідоцтва про допуск та у разі смерті заявника (фізичної особи-підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.
16. За видачу (переоформлення, видачу дубліката, анулювання) свідоцтва про допуск справляється плата, розмір якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 30. Національні електронні реєстри автомобільних перевізників
1. Національний електронний реєстр автомобільних перевізників на автомобільному транспорті, які створюють з метою убезпечення діяльності суб’єктів господарювання та замовників, свідомого відкритого вибору надавачів послуг, захисту ринку від недобросовісної конкуренції, веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Положення про національний електронний реєстр автомобільних перевізників затверджує Кабінет Міністрів України.
2. Національний електронний реєстр повинен містити:
1) назву, реєстраційний номер та правову форму;
2) місцезнаходження підприємства;
3) ім’я та ідентифікаційний код керівника чи уповноважених ним інших осіб, призначених управляти діяльністю з перевезень;
4) серійний номер ліцензії, вид діяльності, на яку видана ліцензія, її статус (чинна / не чинна), кількість транспортних засобів, що охоплюються ліцензією та реквізити завірених копії ліцензії або реквізити свідоцтва про допуск до господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом;
5) кількість, категорію і тип порушень та стан відповідності умовам статей 27 – 29 цього Закону;
6) відповідність/невідповідність вимогам умовам статей 27 – 29 цього Закону та ім'я особи, оголошеної придатною/непридатною до керування транспортною діяльністю підприємства.
3. Для забезпечення збереження інформації в реєстрі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті отримує інформацію про автотранспортне підприємство та його керівника від центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань правоохоронної діяльності та з питань єдиної державної податкової політики за допомогою електронної системи обміну інформації.
4. Дані, які стосуються перевізника, ліцензія чи свідоцтво про допуск якого втратила чинність, залишаються в національному електронному реєстрі протягом двох років з моменту закінчення дії ліцензії з зазначенням причин.
5. Дані стосовно будь-якої особи, оголошеної непридатною до заняття діяльністю автомобільних перевезень, залишаються в національному електронному реєстрі, до того часу, поки добра репутація цієї особи не була відновлена згідно з статтею 26 цього Закону. Коли вживається такий відновлювальний захід чи будь-який інший захід, що має еквівалентну силу, дані негайно видаляються.
Глава 3.3. Персонал автомобільного транспорту
Стаття 31. Склад персоналу автомобільного транспорту
1. До персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів та (або) вантажів, надають послуги (виконують роботи) з технічного обслуговування та ремонтування транспортних засобів, надають послуги, пов'язані з організацією перевезень.
2. Персонал автомобільного транспорту складається з керівників, менеджерів (управителів), професіоналів, фахівців, технічних службовців, робітників (зокрема, водіїв), працівників найпростіших професій відповідно до положень національного класифікатора України «Класифікатор професій».
3. Вимоги до персоналу стосовно кваліфікаційних вимог, необхідного обсягу знань, завдання та обов’язки персоналу встановлюються на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
4. Трудові відносини та соціальний захист персоналу автомобільного транспорту регулюються законодавством про працю, соціальне страхування і державну допомогу, іншими актами законодавства, галузевою угодою між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту і профспілками працівників автомобільного транспорту, колективними договорами, положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
5. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях автомобільного транспорту усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, зокрема позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
6. Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться автомобільними перевізниками, підприємствами технічного сервісу або їхніми асоціаціями в обсязі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, крім водіїв.
Стаття 32. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту
1. Персонал автомобільного транспорту повинен відповідати визначеним законодавством вимогам, зокрема:
1) виконувати завдання та обов’язки, встановлені нормативними документами з праці та професійної класифікації та вимог законодавства;
2) забезпечувати якісне та безпечне надання послуг автомобільного транспорту з перевезення пасажирів та (або) вантажів, послуг з технічного обслуговування та ремонтування транспортних засобів відповідно до технологічної документації, допоміжних послуг, пов'язаних з перевезеннями;
3) ввічливо та уважно реагувати на звернення і скарги споживачів послуг автомобільного транспорту;
4) своєчасно підтверджувати свій рівень професійної компетенції шляхом проходження курсу спеціального навчання.
2. Спеціальне навчання персоналу фінансують за рахунок роботодавців, персоналу або інших фізичних чи юридичних осіб.
3. Одночасно менеджером (управителем) з організації перевезень може здійснюватись керівництво не більше ніж чотирма автотранспортними підприємствами із загальною кількістю не більше 50 транспортних засобів.
Стаття 33. Вимоги до уповноважених (консультантів) з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом
1. Усі суб’єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів усіх форм власності повинні письмово призначити одного чи кількох уповноважених (консультантів) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів.
2. Обов’язки консультанта полягають у запобіганні можливості виникненню небезпечних ситуацій для людей, майна та довкілля під час пакування, навантаження, наповнення, перевезення та розвантаження небезпечних вантажів. У разі призначення кількох консультантів – обов’язки кожного з них визначаються письмово.
3. Для виконання своїх функцій консультант повинен мати свідоцтво про відповідну професійну підготовку, для отримання якого необхідно скласти іспит, відповідно до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ).
4. Свідоцтво про підготовку консультанта з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів визнається усіма договірними сторонами ДОПНВ. Термін дії свідоцтва становить п’ять років та може бути подовжений.
Стаття 34. Вимоги до професійної кваліфікації водіїв, які здійснюють перевезення на комерційній основі
1. Водії, що здійснюють перевезення пасажирів та (або) вантажів транспортними засобами на комерційній основі, повинні підтвердити свій рівень професійної кваліфікації проходженням курсу спеціального навчання та складанням письмового іспиту один раз на п’ять років.
2. За результатами проходження курсу спеціального навчання та складанням письмового іспиту, видається свідоцтво професійної компетентності водія, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
3. Свідоцтво професійної компетентності водія для надання послуг автобусами можуть одержати водії, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії D1, D1E, D, DE згідно з класифікацією Конвенції про дорожній рух.
4. Свідоцтво професійної компетентності водія для надання послуг вантажними автомобілями можуть одержати водії, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії С1, С1Е, С, СЕ згідно з класифікацією Конвенції про дорожній рух.
5. Термін дії свідоцтва професійної компетентності водія становить п’ять років з дати його видачі.
6. Автомобільні перевізники, інші суб’єкти інфраструктури автомобільного транспорту, які експлуатують транспортні засоби, зобов'язані організовувати спеціальне навчання водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у термін один раз на п’ять років. Порядок спеціального навчання водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
7. Визначення та ведення реєстру навчальних центрів зі спеціального навчання водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.
Стаття 35. Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів
1. Організація роботи водіїв автомобільних транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, часу керування транспортними засобами здійснюється відповідно до вимог законодавства України. Вимоги до часу керування транспортним засобом та відпочинку водіїв встановлюються відповідно до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) та Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині, що не суперечить ЄУТР.
2. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.



Еще

Замість того, щоб підтримати власного перевізника ці мудаки із Мінтрансу підтримують тих ледацюг , які від СРСР працювали в Управлінні транспорту мінтрансу, переййменовували їх і в Главатотарнсінспекцію , а тепер і в Інспецію по збору коштів з перевізників , ось для цих нероб і просувають закон.
Раніше їм хватало хабарів від видачі ліцензій, але коли ліцензії відмінили для вантажного транспорту то на одну зарплату їм важко.Ото вони і чудять.
Результат прогнозований.АСМАП не захищає інтереси перевізників, навіть своїх членів.А то що ти маєш бути не судимим це взагалі десь з сталінсько-брежнівської епохи. Короче НЕСІТЬ БАБЛО або винесіть ПРОЕКТ ВПЕРЕД НОГАМИ.
Всіма методами захищайте своє право на працю.
ПОРА ВИКИДАТИ ЗАЙВІ ЛАНКИ В ЕКОНОМІЦІ ЯКІ НАМ ЗАЛИШИЛИСЬ ВІД СОВЕТСЬКОГО СОЮЗУ


Еще

Прийняття даного законопроекту призведе:
- до монополізації ринку автомобільних перевезень.
-для дрібного перевізника легальний ринок буде закритим.
- для чиновників створені нові корупційні схеми.
-спеціалізовані центри навчання будуть визначенні міністерством.
-сума фінансової гарантії для перевізника (автомобіль без кредиту) -
1-ий автомобіль 25500
2-ий автомобіль 39100
3-тій автомобіль 52700
і т.д
Приватний та самозайнятий перевізник буде знищений!!!!


Еще

[quote name=’Тулинов С.А. ЧП’ firm_id=’15647561131’ post=’441930’ date=’24.05.2013 17:12’]Прийняття даного законопроекту призведе:
- до монополізації ринку автомобільних перевезень.
-для дрібного перевізника легальний ринок буде закритим.
- для чиновників створені нові корупційні схеми.
-спеціалізовані центри навчання будуть визначенні міністерством.
-сума фінансової гарантії для перевізника (автомобіль без кредиту) -
1-ий автомобіль 25500
2-ий автомобіль 39100
3-тій автомобіль 52700
і т.д
Приватний та самозайнятий перевізник буде знищений!!!!
[/quo


Еще

Сначала хотел по пунктам написать свои замечания, но потом их так много стало что проще подытожить - полностью надо переписывать текст. Очень много глупости.


Еще
С ув., Павел

Прийняття даного законопроекту призведе:
- до монополізації ринку автомобільних перевезень.
-для дрібного перевізника легальний ринок буде закритим.
- для чиновників створені нові корупційні схеми.
-спеціалізовані центри навчання будуть визначенні міністерством.
-сума фінансової гарантії для перевізника (автомобіль без кредиту) -
1-ий автомобіль 25500
2-ий автомобіль 39100
3-тій автомобіль 52700
і т.д
Приватний та самозайнятий перевізник буде знищений!!!!

Есть и "радостные" последствия этого законопроекта...
...полностью отомрёт доблестная армия диспетчеров-экспедиторов!!!:skull:



Еще


 

Україна понад усе!

Олександр

Похоже на "коллективизацию" 20-30 годов прошлого века.
"Кулаков" (само занятых единщиков)-уничтожить.
"Заводы Рабочим. Землю-Крестьянам! ПИВО-Мне!"
Мы креп чаем!
ЖАХ!!!!!!!!!!!!:rtfm:


Еще

Похоже на "коллективизацию" 20-30 годов прошлого века.
"Кулаков" (само занятых единщиков)-уничтожить.
"Заводы Рабочим. Землю-Крестьянам! ПИВО-Мне!"
Мы креп чаем!
ЖАХ!!!!!!!!!!!!:rtfm:

ИМ НУЖНА ГРАЖДАНСКАЯ ВОЙНА.ВОЙНА ВСЕГДА ХАРОШИЙ БИЗНЕС....


Еще

Замість того, щоб підтримати власного перевізника ці мудаки із Мінтрансу підтримують тих ледацюг , які від СРСР працювали в Управлінні транспорту мінтрансу, переййменовували їх і в Главатотарнсінспекцію , а тепер і в Інспецію по збору коштів з перевізників , ось для цих нероб і просувають закон.
Раніше їм хватало хабарів від видачі ліцензій, але коли ліцензії відмінили для вантажного транспорту то на одну зарплату їм важко.Ото вони і чудять.
Результат прогнозований.АСМАП не захищає інтереси перевізників, навіть своїх членів.А то що ти маєш бути не судимим це взагалі десь з сталінсько-брежнівської епохи. Короче НЕСІТЬ БАБЛО або винесіть ПРОЕКТ ВПЕРЕД НОГАМИ.
Всіма методами захищайте своє право на працю.
ПОРА ВИКИДАТИ ЗАЙВІ ЛАНКИ В ЕКОНОМІЦІ ЯКІ НАМ ЗАЛИШИЛИСЬ ВІД СОВЕТСЬКОГО СОЮЗУ


+100%


Еще
Кто читает тему
Пользователей 0
Гостей 0