trucksnearme
стихи новой украины
Новые сообщения
Количество постов 13
Автор
Сообщение

Ми дочекались перемоги.
яка тяжка с сльозами на очах.ми побідили дуже тяжко,брати погибили на очах.
ми незабудем цих героїв
Героям Слава ! хай вічно в памяті живе.
ми приклоняемось за вашу мужність Небесна Сотня память вам навік.
нехай терани згинуть з нашой неньки ,нехай Україна вільно розцвіте.
і ще не раз скажу я ,ГЕРОЯМ СЛАВА ,НЕБЕСНІ СОТНІ ПАМЯТЬ НА ВІКИ!!!
Ед.


Еще

Тарас ШЕВЧЕНКО

Бували войни й військовії свари:
Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї
Було добра того чимало.
Минуло все, та не пропало,
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба...
А од коріння тихо, любо
Зелені парості ростуть.
І виростуть; і без сокири,
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира,
Людськії шашелі. Няньки,
Дядьки отечества чужого!
Не стане ідола святого,
І вас не стане,— будяки
Та кропива — а більш нічого
Не виросте над вашим трупом.
І стане купою на купі
Смердячий гнів,— і все те, все
Потроху вітер рознесе,
А ми помолимося богу
І небагатії, невбогі.

26 ноября 1860


Еще


 

Україна понад усе!


Олександр

Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу -
Я ним не був! Тепер вже став!

Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!

Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.

Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов'їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!

А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!

Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!




Еще


 

Україна понад усе!


Олександр


Еще
:to_become_senile:
Каждый хочет в рай, но никто не хочет умереть

Когда ты, наконец, вернешься в свой старый дом, ты поймешь, что скучал не по нему, а по своему детству.

А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»

Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

автор: Світлана Чабан 28 червня 2014 р.


Еще


 

Україна понад усе!


Олександр

Динико Марина

Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина,
Отец мой с Донбасса, и русская – мать.
Рожден я в Союзе... И вдруг – Украина!
И нужно учиться ее понимать...
Всё было другим – потому интересным,
Мне слог и порядок здесь был незнаком.
Слова изучал я по сказкам и песням,
И мова мне стала вторым языком!
Поля колосились – и житом, и рожью,
Над ними, как прапор, цвела синева.
Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье,
И Львов, и Хмельницкий дарили слова.
Хохлы с москалями тут жили едино –
Такой нам порядок был Господом дан.
И стало однажды, что в смуты годину
Мы против бандита пошли на Майдан.
Мы жгли и ломали, а после – чинили,
Мы стали с колен подниматься, как раз…
Но вдруг нас и предали, и очернили –
Назвали рашисты фашистами нас!
И взяв эту ложь оправданием странным,
Россия – мой корень, опора и дух,
Не дав зарастить нам кровавые раны ,
Предательски в спину ударила вдруг,
Куски отрывая – без анестезии!
И вот, презирая изменников рать,
Я, русский по крови... Я... против России,
Что хочет Краину мою разорвать!
Меня называют фашистом с экрана,
И я – за Россию быть должен, скажи?
Я против – не русских, но против тирана,
Речей его сладких и мерзостной лжи!
За то, что хотели свободы и правды,
Мы стали врагами России? Ну вот,
Надеюсь, теперь вы действительно рады:
Я – русобандера, мутант-патриот!
Зашлите нам клоунов новую стаю –
Оправдывать нужно кровавый навет!
Я двадцать три года по-русски читаю,
И только «спасибі!» я слышал в ответ,
Но вам-то виднее, что русский в опале,
Что Пушкина сборники жгут на костре.
Вот только не мы на Россию напали:
Россия свинью подложила сестре!
Но каждый из тех,кто заваривал кашу–
Скорей закатайте обратно губу,
И вон с Украины! А «вежливость» вашу
Засуньте себе вместе с газом в трубу!!
Ах, Путлер, ты думал - получишь на блюдце
Козачий наш край в этой подлой борьбе?
Но русские!!!! русские!!!!, знай!!! - не сдаются!!!
И мы не сдадим Украину тебе!!! ...


Еще
Александр

До владущих московитів........(((((
08.10.10, 22:13


Мовчати б вам, владущі московити!

Хіба таке бувало будь-коли,

аби ми йшли в Росію, як бандити?

А ваші банди в Україну йшли.



Ми пам'ятаєм, що вони робили, —

про ту зіркату більшовицьку рать,

що смерть несла, мовчать у нас могили

й мільйони мучнів сталінських мовчать.



Вони і там, у вашій Московщині,

від Балтики до крадених Курил,

лежать і мовчки проклинають нині

бандюг — творців нелічених могил.



А ви й сьогодні казитесь зі злості,

що не загнали всіх нас у гроби,

що не усім переламали кості з нестримної ординської злоби.



Невже повік не дійдете до тями,

що в нелюдів немає майбуття,

що Україна, недобита вами,

звелася не для рабського життя.



Лишіть її, окрадену, в спокої і зважте, що сини її живі,

на чатах знову стали, як герої,

аби не покоритися Москві.



Пора б вам з нами по-сусідськи жити,

не піднімати свій повчальний глас, —

не ми до вас ходили, як бандити, —

бандитами ходили ви до нас.



Еще


 

Україна понад усе!


Олександр

Я шаную й поважаю
Всі, що є, народи.
Тільки дуже не люблю я
Підлої породи:
Загарбників-людожерів,
Пройдисвітів різних,
Держиморд і "братьєв старших",
"Великих" та "Грізних".

Ненавиджу шовіністів
Великодержавних,
Можновладців-казнокрадів
І "знатних", і "славних".

Ненавиджу і фашистів –
Підлих окупантів,
І німецьких, і совєтських,
Та й асимілянтів...

Інтерв'ю чи одкровення
Досить вже давати.
Час, гадаю, одну байку
Всім вам нагадати.

...Іде мужик з Московщини,
Лапті протирає.
В Україні Батьківщину
Для себе шукає.

Йде похмурий та голодний,
Проситься до хати.
В полі ночі вже холодні –
Ніде переспати.

Стукне в двері, шкрябне в шибку,
Жалібно шепоче.
"Мне в сарай би алі в сені...",
І ще їсти хоче.

Запрошує дядько в хату,
Місце виділяє.
Гість повісив сушить лапті,
"Хоть хлєбца", – благає.

Враз хазяйка вечеряти
На стіл накриває,
Ну, й хазяїн вже чарчину
Гостю наливає.

"Може, цей москаль нежданий
Щось ляпнути має,
Чого прийшов в Україну,
Що він тут шукає?"

Гість, хильнувши, борщу миску
Як за плечі кинув,
Почав згорда поглядати,
Навіть шапку скинув.

Каші з салом ще вмотавши,
Хазяйці моргає.
Рантом голосно їй каже:
"Пусть он спать лягаєт...

Алі в сєнях, аль в сарае...
Бо я хроплю дюже".
Обурився тут хазяїн:
"Що верзеш ти, друже!

Чарку випив, повечеряв,
Зігрів собі душу...
Чого це ти хазяйнуєш? –
Запитати мушу".

Гість показує на лапті:
"Відал... зяїн.., зяїн... –
Гдє вісят вот енті лапті,
Там я і хазяїн!

Гдє Москва павєсіт лапті,
Там єсть наш порядок:
В лєсу, в поле, в тваєй хатє,
І в Центральний Раде!

Ти, хахол, хоть абіжайся, –
Нікуди не годний:
Ні украсть, ні абалґать...
Пінжак твой немодний.

І в начальство-руководство
Савсем не ґадішся:
Нєт наглості, не п'янєєш
І не матєрішся!..

Кагди лапті не адєнєшь –
Не жить в єнтом мірє!
Без лаптєй, как прокажонний,
Сгнійош ва Сібірє.

Нє тєбє, дак твоїм дєтям,
Навєшаєм пожжє
На язик, на нос, на уші
І на мазгі – тоже!

Будут вродє – тваі дєті,
Но ужо каммуністи...
Безбожніки аль і чорті,
Каротче – лаптісти!

Ти кагда узнаєш єнто, –
На судьбу не сетуй:
Масква лапті развєшаєт
Єшо на полсвєта.

Всєх накроєм лаптьом нашім,
І белих, і чорних,
І хахпов, і чернозадих,
І жолтих, і красних!

Всє ЧАЕСи, тєрмінали,
Школи і бальніци,
І газети, і тєянтри...
Тут і за граніцей.

Било ваше – станєт наше!
Сможем всьо зацапать.
Ти Царь-пушку, небось, відал?
А вот тє – Царь-лапоть!"

Не повірив би цій байці,
Але ж гляньмо: й нині
Розвішані тії "лапті"
По всій Україні.

Висять вони у столиці,
В українській, владі,
На вулицях, в магазинах,
І в Верховній Раді.

Зробили з нас "лаптьожників"
Без форми і змісту,
Лаптєкрадів, лаптєбрехів,
А також –- лаптистів.

В лаптях ми, як ті блекотні,
В лапті всі пошились.
Лапотники нас навчили,
Щоб лаптьом хвалились...

Щоб ми знали "перемиті"
Й "мать твою за ногу",
Щоб не збили Україну
З "лаптєвой" дороги...

Я скажу за Маяковським,
(Він був українцем);
"Москалики!.. Товариші!..
Жиймо поодинці!..

Ну, не скальте на нас зуби,
І в лаптях глибоких
Не ходіть по хатах наших –
Дайте вже нам спокій!"

Олександр БЕРЕКА,
м. Нікополь,
Дніпропетровська область


Еще


 

Україна понад усе!


Олександр

/www.youtube.com/watch?v=-vmpDmggZ_ImggZ_I


Еще
С ув. Анатолий Дмитриевич.


Бывшие братья, а ныне враги,
Вы верите свято в наши грехи.
Правда для вас- то что льется с экрана.
И льют вам на головы словно из крана.

Что мы расстреляли жилые кварталы,
Что наши улыбки- фашистов оскалы,
Что мы на крестах распинаем детей,
Что нас уничтожить пора поскорей.

Скажу вам как житель Донбасса родного.
Все это вранье, до последнего слова!
Вы свой телевизор забросьте подальше
Попробуйте жить без обмана и фальши.

И вновь заработают ваши мозги
И может тогда вы поймете грехи.
Грехи что творила ваша страна
И избранный вашей страной Сатана!


Еще

ЧТО Ж ТЫ, СУКА - РОССИЯ, НАРОЖАЛА УБИЙЦ?!
Разрываю объятья
Двухголового монстра.
Вы мне больше не братья!
Вы мне больше не сестры!
Не могу притворяться -
Рвется в клочья аорта!
Парню, слышите, двадцать,
А он уже мертвый!
За минуту до смерти
Он достал телефон…
Но российские черти
Шли с обеих сторон…
И глумилась шпана
Из деревни на Каме,
Убив пацана,
Звонящего маме…
Разве мы вас просили?
Звали, падая ниц?
Что ж ты, сука - Россия,
Нарожала убийц?
(с инета )


Еще

Там, де гори й полонини,
Де стрiмкi потоки-рiки,
Де смерiчок ген розмай,
Ллється пiсня на просторi,
Вiльна, сильна, наче море,
Про мiй милий рiдний край.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

Приїзжайте в Прикарпаття,
Приїзжайте, люди добрi,
Завжди будуть радi вам.
Хлiбом-сiллю, вас зустрiнуть,
Файну пiсню заспiвають,
В шану нашим свiтлим дням.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.
Пишайтесь, що ми бандеровці,,,,,,,,,,,,це означає, що нас бояться!:pioneer:


Еще

Гарні та цікаві вірші


Еще
Кто читает тему
Пользователей 0
Гостей 0